Суд схвалив найбільшу антимонопольну угоду в історії платіжних мереж
9 червня 2026 року федеральний суддя США попередньо схвалив мирову угоду Visa і Mastercard із мерчантами на $38 мільярдів. Позов стосувався так званих swipe fees, тобто interchange-комісій, які торговці платять щоразу, коли покупець розраховується карткою.
Це найбільша антимонопольна угода в історії американського платіжного ринку. Справа тягнеться ще з 2005 року, і попередня версія мирової, яку схвалювали раніше, була скасована після апеляцій з боку великих мерчантів. Нинішня версія на $38 млрд вважається переглянутою і розширеною.
Що саме змінюється для мерчантів
Ключова умова угоди, на яку звертають увагу аналітики, це не лише грошова компенсація, а структурні зміни в тому, як Visa і Mastercard встановлюють комісії. Мерчанти отримають більше важелів для переговорів і, теоретично, можливість перенаправляти транзакції через альтернативні мережі з нижчими тарифами.
Угода охоплює мільйони американських бізнесів, які приймали картки між 2004 і 2019 роками. Кінцеве затвердження угоди судом очікується після слухань, де мерчанти зможуть висловити заперечення або вийти з класового позову.
Чому це важливо для афіліат-ринку
Арбітражники, які монетизують трафік через e-commerce офери або нутра-вертикаль із прямими продажами, вже давно стикаються з проблемою chargeback-ів і interchange-витрат. Interchange fees, навіть непрямо, впливають на маржинальність рекламодавців, а відтак і на ставки в CPA-мережах та умови офферів.
Якщо великі американські мерчанти отримають зниження effective rate по картковим транзакціям, частина цієї економії теоретично може перейти у вищі виплати або гнучкіші умови для партнерів. Особливо це актуально для Tier-1 GEO, де США займають левову частку бюджетів у фінансових і e-commerce вертикалях.
Партнерки, орієнтовані на фінансовий сегмент, як-от SalesDoubler, або e-commerce платформи типу Admitad і SellAction, уважно стежать за регуляторними змінами на американському ринку, адже вони впливають на операційні витрати їхніх рекламодавців.
Контекст: чому справа затяглась на 20 років
Перший позов проти Visa і Mastercard подали американські рітейлери ще у 2005 році. Початкова угода на $6 млрд була затверджена у 2013-му, але вищі суди її скасували через незгоду частини мерчантів з умовами. У 2019 році сторони підписали переглянуту угоду на $6.24 млрд, але знову зіткнулися з апеляціями. Нинішня версія на $38 млрд суттєво вища і включає компроміси щодо майбутнього ціноутворення.
Судова тяганина такого масштабу ілюструє, наскільки болючою є тема платіжних комісій для американського бізнесу. За оцінками галузевих аналітиків, мерчанти в США щороку сплачують понад $100 млрд у вигляді interchange та інших карткових зборів.
Що далі і які ризики залишаються
Попереднє схвалення ще не є фінальним вироком. Судді доведеться провести слухання, на яких будь-який мерчант із класу може оскаржити умови. Visa і Mastercard, своєю чергою, зберігають право відмовитись від угоди, якщо відсоток opt-out перевищить певний поріг.
Для афіліат-ринку практичні наслідки будуть відчутні не одразу. Впровадження структурних змін у комісійну модель займе час, а реакція рекламодавців на зниження операційних витрат не буде миттєвою. Але сам прецедент важливий. Він показує, що регулятори готові тиснути на платіжні мережі у питанні прозорості ціноутворення.
Арбітражники, які будують довгострокові стратегії під американський ринок і відстежують compliance-зміни у Tier-1, мають тримати цю новину на радарі. Зміна interchange-логіки може вплинути на те, як рекламодавці структурують бюджети і які вертикалі стануть більш або менш вигідними для партнерів у середньостроковій перспективі.
Особисто я б звернув увагу на те, як відреагують великі e-commerce рекламодавці в партнерських мережах протягом наступних 6-12 місяців, адже саме там зміни у витратах на еквайринг найбільш прямо транслюються в бюджети на перфоманс-маркетинг.